Двадцять два
тапіри

Єва

Єва - одинадцятирічна дівчинка, яка живе разом зі своїм татом - професором біології, в передмісті Мадрида. Але вона не корінна іспанка. У ній тече кров південно-американських індіанців. Вона успадкувала її від своєї матері, яку, на жаль, ніколи не бачила. Її мама померла під час пологів, принаймні так їй розповідав батько. Але це все, що він вважав за потрібне їй розповісти. Чомусь він завжди уникав розмов на цю тему. Єдине, що їй відомо, це те, що народилася вона в Перу, біля самих витоків великої Амазонки. І найбільше її бажання - побувати там, де вона з'явилася на світ. І одного разу їй випадає такий шанс. Їм із татом приходить лист із таємничого міста Ікітоса, яке розташоване в глибині амазонських джунглів. Але якби вона тільки могла собі уявити, до чого це призведе...

Гарпія

Гарпія - зв’язковий Птах. Стародавні індіанці дали йому ім’я Моан, Птах богів. Сучасні люди називають його «гарпійський орел», або просто «гарпія». Це найбільший хижий птах у джунглях. Він нікого не боїться, і в нього немає природних ворогів. Тому прадавні тапіри й обрали гарпій як зв’язкових. Вони допомагають їм тисячі років. Бо ніхто не може перешкодити їм доставити повідомлення. Спіймати зв’язкового Птаха вкрай складно. Адже це геть не звичайні гарпії. Вони з давніх часів супроводжують тапірів-розвідників і теж передають свій досвід із покоління в покоління. Але тапіри їм не господарі, а вони їм не слуги. Це - друзі. Вони прилітають і допомагають тільки з власної волі. Тапіри ніколи не наказують їм, а лише просять. Коли новий тапір стає розвідником, один із Птахів приводить йому пташеня. І від цього моменту вони пов’язані на все життя.